ПРО АВТОРА

Клименко Лідія Іванівна

Народилася:       17 квітня 1957 року

Закінчила: Нікопольське педагогічне училище (1976 р.) , Криворізький державний педагогічний університет (1983 р.) 

Спеціальність за дипломом:     
вчитель початкових класів

Посада: вчитель початкових класів

Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії, вчитель -методист

Стаж роботи: 43 роки

... А Бог дарував мені вчительську долю.

Не ту, що гладенька; не ту, що по полю

 Між квітів пахучих стежиною в'ється,

З краплини роси тобі щиро сміється.

Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,

Де мрія дитяча по світу блукає…

А ту, що у серці пташиною б'ється

І перед лихом ніколи не гнеться.

Таку, що не спиниш, не скажеш: доволі…

Бо вчитель – це сцена, де є усі ролі.

І кожну не грати , а нею прожити,

І душу дитячу у щастя зліпити,

Любов'ю горіти, на мить не згасати,

 Якщо не вдалося навчити літати

Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,

Щоб радість відчути – Людиною бути!

Складна робота вчителя - початківця. Найважливіше - це пробудити інтерес до знань, навчити кожного вчитися, вселити впевненість у своїх силах. Все це можна здійснювати тільки тоді, коли ти по- справжньому любиш дітей.

Вчительську працю не назвеш легкою. То великий труд душі. Але я щаслива, що обрала саме його. Може тому, що люблю дітей, як рідних. А може через ту любов, якою платять вони мені.

Свої стосунки з вихованцями слід будувати на засадах доброти й справедливості, довір’я і водночас вимогливості і користуватись такими заповідями :

1.             Люби дитину! Любов до дітей - серцевина педагогічної моральності, основа культури вчителя.

2.             Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються, як будиночки з піску.

3.             Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога і педагогічного колективу. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини - перше і найважливіше завдання педагога.

4.             Поважай дитину! Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання, які належать юній особистості.

5.             Розумій дитину! Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.

І тоді можна сподіватись на найвищу нагороду - щиру вдячність батьків і дітей, яких зігріваєш теплом свого серця, збагачуєш знаннями, допомагаєш обрати стежку в житті.

І нехай я не знаю, чи педагогічну справу можна назвати мистецтвом.

Зате я знаю, що любити дітей - то велике мистецтво. Мистецтво, на якому тримається світ.